Мені дуже сподобався перший віршик, люблю такі....

КУДИ ЗНИКАЮТЬ МРІЇ, СНИ ЧИ МИТТІ....
ТІ НІЖНІ ДОТИКИ , ЩО ТАК ЗАПАЛЮЮТЬ СЕРЦЯ
ТА ІСКРА , ЩО ТАК ЛЕГКО В РУМБІ
ОБЄДНУЄ ШАЛЕНСТВОМ ДВОХ ЛЮДЕЙ.
І ЗНИКНЕ ВСЕ НАВКОЛО ЛИШ СПЛЕТУТЬСЯ
ПАЛКІ ВУСТА У ПРИСТРАСТНІМ ЦІЛУНКУ..
НЕНАЧЕ СТРУМ ПРОЙДЕ КРІЗЬ ТІЛА -
БАЖАННЯ ПЕРЕБОРИТЬ ВСЕ.
І ЖОДНІ ПРАВЕЛА , ЗАКОНИ , НОРМИ
НЕЗМОЖУТЬ ЗУПИНИТИ ТЕ,
ЩО ТАК НАЇВНО Й ПРОСТО ЗВЕТЬСЯ
ЛЮБОВ , КОХАННЯ, ПОЧУТТЯ...
НЕВЖЕ СЛОВАМИ ВИРАЗИТИ МОЖНА
ВСЕ ТЕ ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В ТУ МИТЬ
КОЛИ ЗА НАС ВИРІШУЄ НЕ ГЛУЗД ЗДОРОВИЙ
А ЛЮБЛЯЧІ , ЗАКОХАННІ СЕРЦЯ.
І ЯК НЕСКЛАЛОСЯБ У НИХ ЖИТТЯ НАДАЛІ
КУДИБ НЕ РОЗІЙШЛИСЯ ЇХ ЖИТТЄВІЇ ШЛЯХИ
ЯКЩО ЛЮБОВ ПОЛОНИТЬ СЕРЦЕ
ВОНО У НЬОМУ НАЗАВЖДИ .
І ТІЛЬКИ РАНІШНІЙ ПРОМІНЧИК
ПОВІК ТОРКНЕТЬСЯ , ЛЕДЬ ВІДЧУВ
ВІДКРИЄШ ОЧІ Й ЗАПИТАЄШ
КУДИ ЗНИКАЮТЬ МРІЇ .......

   

Если я скажу "уйди" не спеши меня покинуть.
Ты в глаза мои взглени. И не дай любви погибнуть.
На вопрос: Кого люблю - Ты не жди в словах овета.
Я глазами все скажу - Для тебя лишь чувство это...

Открой мою дверцу, войди в мою жизнь,
Впусти в свое сердце и крепко держи.
Не бойся привыкнуть, не вздумай бежать,
Дай клятву навеки в обьятьях держать!

Любовь сильна, любовь слепа.
Любовь безумна и нежна.
Любовь улыбка на лице,
Она и слезы на щеке.
И если хочеш все понять,
Ты позвони я буду ждать!!!

… Розчавлене кохання … звучить доволі банально,
… Про це пишуть в книжках … але скажу одне …
… Це справді реально…
… Стає страшно, коли ти сидиш у темній кімнаті, …
… І усвідомлюєш свою болючу втрату…
… Немає ні до кого жалю … лиш біль, …
… Що переповнює тебе усю …
… Немає ні до кого туги …
… Лиш твоє серце розбите на маленькі шматки …
… А як все чудово починалось: ви – наче діти, у кохання грались …
… Він дарував тобі квіти – ти свої поцілунки …
… Здавалось ця казка вічна – ні не ті розрахунки …
… З кожним днем цієї гри ставало замало …
… Він зажадав більшого – того, чого йому бракувало …
… Ти не подумала … віддалась …
… І вся твоя ілюзія розпалась ...
… Ти почала відчувати, що він віддалився …
… Став холодним як лід, що ніяк не топився ...
… Ти думала, що можна ще щось змінити …
… Та ні … для нього ти померла … і як тепер далі жити ?!.
… Як жити, коли знищені почуття …
… На душі глибока прірва … в голові – гроза …
… За що тобі ця кара – кричиш в небеса ...

Скажи, что важно для любви,

Кто скажет возраст, кто мозги,

А может быть здесь важен рост,

И к сердцу он проложит мост?

Быть может очень важен вес,

Мускулатура, глаз разрез,

А кто-то ищет душ родство,

Чтоб понимание пришло.

Кто ценит бюст, кто цвет волос,

Чтоб был прямой орлиный нос,

А кто-то бедер ширину,

И моды ради - ног длину!

Одни твердят, что важен секс,

Без сахара не сладок кекс,   

Другие ищут дачу, дом,

Ведь не прожить жизнь голышом!

Вот кто-то примет за любовь,

Разврат и похоть, вновь и вновь,

Томленье и движенье тел,

Как «основной инстинкт» велел!

Кто ищет ласку и тепло,

Уют, парное молоко,

Заботу, по хозяйству труд,

Когда не предают, не врут.

Но идеала не найти,

На компромисс надо идти,

Искать ведь можно целый век,

А нужен просто Ч Е - Л О - В Е К!!!

для тебе мої мрії, для тебе мої листи...
для тебе серденько й душа...
все те, що все життя я берегла,
для тебе одного, коханого мого...
ти був для мене єдиним у цілім Всесвіті цім,
але чи коханою я була у твоєму серці одна?
в сумні години мого єства навіть співала мені луна,
і зорі плакали, і небо блищало,
Сонце зі мною вогнем розмовляло...
але не відчув мого серцебиття...
тепер я забула години страждання,
тепер я не знаю того хвилювання...
лиш море водою мене обливало,
і вітер зі мною шепотів...
для тебе весь Всесвіт кричав,
а ти не почув моїх слів...